Провина вцілілого – це вид провини, який відчуває людина, що пережила травматичну подію (вижила під час обстрілу, нападу або пережила рак). Це відчуття також може виникнути у людей через те, що вони в безпеці, коли інші в цей час помирають на війні. Хтось може розмірковувати про події, які відбувалися, мовляв, що вони могли або мали зробити, що (на їхню думку) змінило б результат....
Тому першим і найважливішим кроком в цій ситуації є прийняття ролі, в якій людина опинилася. Якщо це багатодітний тато чи мама, то основне їхнє завдання – захищати (зокрема й фізично) свою сім'ю. А згодом йде допомога Україні, військовим, родичам, волонтерам – з того місця, де вони знаходяться.
Коли провина переростає в агресію
Коли людина відчуває провину, вона зазвичай стримана і апатична до життя. Тому гірше, коли провина вцілілого переростає в агресію. Таке може статися, якщо людина була безпосередньо свідком травматичної події (наприклад, якщо хтось загинув на його очах).
У дослідженні німецькі вчені припускають, що ті, хто вижив, можуть мати хибні переконання про свою роль у події. Тому ці люди відчувають багато злості на ситуацію, конкретного виконавця (вбивцю-окупанта) чи навіть на себе, але не можуть її виразити. Вони направляють агресію в середину себе, намагаються пережити це горе, але це не вдається зробити до кінця.
Симптоми провини вцілілого:
Психологічні:
Фізіологічні:
Психологи зауважують: людина навіть може умисно (або ненавмисно) заподіювати собі шкоду. Приміром, вдарятися об усі поверхні. Це може здаватися випадковістю, але підсвідомо – це покарання за почуття провини.
Може бути й таке, що людина наражатиме на небезпеку інших. Особливо це стосується військових – вони можуть саботувати накази або швидше виходити з засідки тощо. У них фактично вимикається інстинкт самозбереження.
Невідворотні зміни може побачити лише хтось з близьких, тоді потрібна допомога психіатра.